Роз'яснення Держпраці
Як працюватимемо та відпочиватимемо у січні 2023 р. під час війни?
Завдяки Новому року та Різдву (за юліанським календарем) українці мали б мати подовжені вихідні з 31 грудня по 2 січня та з 7 по 9 січня. Але через війну працівники працюватимуть у понеділки 2 та 9 січня з оплатою праці як у звичайний робочий день
Згідно зі ст. 73 КЗпП на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться, зокрема, у такі святкові дні і дні релігійних свят у січні:
- 1 січня - Новий рік (цього року це неділя);
- 7 січня - Різдво Христове (цього року це субота).
За старими правилами, згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день співпадає з вихідним днем, такий вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тобто вихідні 1 та 7 січня мали б бути перенесені на понеділки 2 та 9 січня. Тобто українці отримали б двічі по три вихідні поспіль.
Проте воєнний стан в Україні наразі продовжено до 19 лютого 2023 р. У період його дії не застосовуються, зокрема, норми статей 71-73 КЗпП (святкові і неробочі дні). На практиці це означає, що офіційних святкових та неробочих днів в Україні немає. При цьому графік роботи та час відпочинку встановлює роботодавець. Тому, чи дотримуватися старих правил і не працювати в понеділок, або, якщо є необхідність, вивести людей 2 та 9 січня на роботу – кожен керівник підприємства чи фізособа-роботодавець вирішують наразі самостійно.
Це підтверджує й Держпраці. Вона наголошує, що святкові дні не є вихідними і не переносяться на наступний день після святкового або неробочого. Тому 2 січня та 9 січня є звичайними робочими днями, які враховуються у нормі кількості робочих днів на рік. Та якщо роботодавець разом з трудовим колективом прийняли рішення про збереження додаткових вихідних під час дії воєнного стану шляхом відповідних положень колективного договору – ці дні виключаються із норми робочого часу на місяць та на рік і у разі проведення роботи в ці дні, вона оплачується за правилами роботи у вихідний день.
Зауважимо, що Мінекономіки ще не оприлюднило щомісячні норми тривалості робочого часу на 2023 рік. Але ми порахували їх для вас. Переглянути можна тут.
Щодо роботи банків, то за повідомленням НБУ, банки не працюватимуть 31 грудня, 1, 7 й 8 січня включно. А вже з 2 по 6 й з 9 січня 2023 року СЕП та банківська система України будуть працювати у звичайному режимі.
За повідомленням Казначейства, 30 грудня 2022 року його органи працюватимуть з клієнтами до 19:30, а з 3 січня 2023 року – у звичайному режимі.
Колдоговір може передбачати збереження за мобілізованими середнього заробітку
Колдоговір може передбачати збереження за мобілізованими працівниками середнього заробітку. Щодо цього Держпраці надала відповідні роз’яснення
Федерація профспілок України розповідає, що згідно зі змінами внесеними Законом України від 01.07.2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» за працівником, який призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, не зберігається збереження роботодавцем середнього заробітку.
Однак, відповідно до ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Згідно із ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Колдоговір може передбачати збереження за мобілізованими працівниками середнього заробітку і з цього приводу Держпраці надала відповідні роз’яснення.
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ
ПРАЦІ
ЛИСТ від 28.07.2022 № 2498/4/4.1-ЗВ-22а
Про розгляд запиту Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув Ваш запит […] та повідомляє.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно з підпунктом 46 пункту 4 Положення Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує роботодавців і працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набув чинності 19.07.2022 (далі – Закон №2352-IX), внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Враховуючи вищевикладене, з дня набрання чинності Закону №2352-IX за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом №2352 на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду). Водночас статтею 91 КЗпП визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Згідно із частиною другою та третьою статті 13 КЗпП у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Одночасно повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
Штраф за непрацевлаштування осіб з інвалідністю слід прибрати
на час війни, - Гетманцев Д.
В умовах воєнного стану відповідальність за утримання осіб з інвалідністю має взяти на себе держава. На цьому наголосив Д. Гетманцев
До сьогодні попри війну на бізнес покладається обов‘язок щодо створення та утримання робочих місць для осіб з інвалідністю. За невиконання — діє штраф. На цьому наголосив голова Податкового комітету ВРУ Гетманцев у своєму Телеграм-каналі.
"Можна довго дискутувати про необхідність такої норми у мирний час, але безсумнівно під час війни держава повинна звільнити бізнес від виконання цього обов’язку, який фактично є додатковим податком", - зазначив він.
В умовах воєнного стану відповідальність за утримання осіб з інвалідністю має взяти на себе держава.
Гетманцев пообіцяв запропонувати народним депутатам зупинити дію відповідної норми на військовий час. Тож скоріш за все незабаром зʼявиться відповідний законопроєкт.
Звіт за ф. №10-ПОІ вже скасовано Законом №2682.
До того ж в ВРУ зареєстровано законопроєкт №5344-1 щодо реформи працевлаштування осіб з інвалідністю. Головною його метою є заміна штрафа за непрацевлаштування та сплату внеску.
Бізнес просить доопрацювати законопроєкт про реформу праці осіб з інвалідністю
Бізнес просить у законопроєкт №5344-1 уточнити терміни подачі звітності на щоквартальній основі, а також врегулювати процес оптимізації штату на підприємствах унаслідок складної еконо-мічної ситуації у період війни.
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №5344-д щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. По суті, документ є консолідованою версією декількох законопроєктів щодо сприяння працевлаштування осіб з інвалідністю, які були зареєстровані та активно розглядались у 2021 році.
Європейська Бізнес Асоціація майже 2 роки активно співпрацює з представниками влади з метою вивчення кращих світових практик працевлаштування осіб з інвалідністю та їх оптимального застосування в українських реаліях.
Отже, які проблеми вирішує законопроєкт №5344-д?
Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю пропонують залишити на рівні 4%, але звільнити від його виконання підприємства зі штатом менше 25 осіб. Це допоможе підтримати розвиток мікро-та малих підприємств.
Розширено можливості виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, до якого тепер зараховуються особи з інвалідністю, що проходять стажування, а до розрахунку нормативу не включаються з працівники, чия робота пов’язана з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до визначення Кабміну.
Пропонується повернути обов’язок подачі роботодавцем щорічної звітності про працевлаштування осіб з інвалідністю, а також запровадити щоквартальну звітність. Нагадаємо, що нещодавно прийнятим Законом №2682-IX про спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю, обов’язок подавати такий звіт було скасовано, що з одного боку є кроком дерегуляції, але в той же час, робить працедавця беззахисним перед автоматичним нарахуванням штрафів за невиконання квоти та в момент перевірки контролюючими органами дотримання квоти на працевлаштування осіб з інвалідністю.
Система адміністративно-господарських санкцій роботодавців за невиконання нормативу робочих місць замінюється сплатою щомісячного внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Розмір внеску розраховуватиметься на основі 40% від середньої зарплати на підприємстві і різниці між кількістю працівників, яких треба працевлаштувати відповідно до квоти, та фактичною кількістю працевлаштованих осіб з інвалідністю. Порівняно з чинним підходом, роботодавцеві доведеться сплачувати менше за непрацевлаштування осіб з інвалідністю, а на період воєнного стану розмір внеску взагалі складатиме 50%.
Пропонується створити окремий Державний цільовий фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в складі Державного бюджету України. Він наповнюватиметься у тому числі за рахунок внесків та штрафів за порушення законодавства від роботодавців і використовуватиметься виключно для потреб сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Це допоможе підвищити стабільно низьке фінансування заходів у сфері професійної реабілітації та зайнятості осіб з інвалідністю, які раніше надходили до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Так, у законопроєкті є деякі положення, які потребують доопрацювання. Так, мова йде про уточнення термінів подачі звітності на щоквартальній основі, а також врегулювання процесу оптимізації штату на підприємствах унаслідок складної економічної ситуації у період війни та можливостей переважного забезпечення робочим місцем осіб, що отримали інвалідність.
За нашою інформацією, законопроєкт №5344-д планують винести для голосування у першому читанні вже цього тижня. То ж Європейська Бізнес Асоціація звертається до народних депутатів з проханням підтримати документ та забезпечити його якісне доопрацювання до другого читання.
Чи можна звільнити працівницю під час декретної відпустки у період воєнного стану?
Фахівці Держпраці навели роз’яснення щодо звільнення під час перебування у декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період воєнного стану.
До Міжрегіонального управління за консультацією звернулась пані Марина, внутрішньо переміщена особа з міста Краматорськ, щодо роз’яснення питання про звільнення під час знаходження у декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період воєнного стану.
Роз’яснення з цього питання надав головний державний інспектор Володимир Коптіков.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки», після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про відпустки», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або осіб, зазначених у ч. 3 ст. 18 цього
Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.
Відповідно до ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
15.03.2022 р. Верховною Радою України ухвалено Закон України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136-ІХ).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2136-ІХ, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ роботодавців під час війни: які санкції пе
Адміністративна відповідальність
Стаття 41 КУпАП
1. Порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення законодавства про працю (п. 1, 2 ст. 41 КУпАП).
Стягнення - штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (надалі - «нмдг») (від 510 до 1 700 грн.). У разі повторного вчинення протягом року - штраф від 100 до 300 нмдг (від 1 700 до 5 100 грн.).
Примітка: Згідно повідомлень Держпраці, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
2. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства (п. 3, 4 ст. 41 КУпАП).
Стягнення - штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 500 до 1000 нмдг (від 8 500 до 17 000 грн.). У разі повторного вчинення протягом року - штраф від 1000 до 2000 нмдг (від 17 000 до 34 000 грн.).
КУпАП передбачено адміністративну відповідальність і за вчинення інших порушень трудового законодавства, а саме:
1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення строку початку ведення переговорів, незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у встановлений сторонами переговорів строк (ст. 41-1 КУпАП). Стягнення - штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 3 до 10 нмдг (від 51 до 170 грн.).
2. Порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КУпАП). Стягнення - штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1 700 грн.).
Примітка: На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Відповідно, і відповідальність за порушення (невиконання) таких зупинених положень не може наставати.
3. Ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП). Стягнення - штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 1 до 5 нмдг (від 17 до 85 грн.).
Примітка: На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Відповідно, і відповідальність за порушення (невиконання) таких зупинених положень не може наставати.
4. Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами (ст. 200 КУпАП). Стягнення - штраф на посадових осіб підприємств від 1 до 3 нмдг (від 17 до 51 грн.) та від 10 до 14 нмдг (від 170 до 238 грн.) у разі повторного вчинення такого порушення протягом року.
5. Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності (надалі - СГД), що діють на території України, фізособами - підприємцями, які використовують найману працю, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання (ст. 204 КУпАП). Стягнення - штраф на посадових осіб підприємств та фізосіб-підприємців від 100 до 200 нмдг (від 1 700 до 3 400 грн.).
6. Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188-4 КУпАП). Стягнення - штраф на працівників від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (112 - 170 грн.) і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1 700 грн.).
Бажаєте мінімізувати кадрові ризики для своєї компанії? Спробуйте ІТ-платформу LIGA360:HR. Дізнавайтесь першими про зміни трудового законодавства, контролюйте відгуки про бренд роботодавця, перевіряйте надійність кандидатів та співробітників.
Фінансова відповідальність
Крім того, до підприємств або фізичних осіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, за порушення трудового законодавства застосовується відповідальність згідно зі ст. 265 Кодексу законів про працю України (надалі - «КЗпП України») у вигляді фінансової санкції (штрафу).
ст. 265 КЗпП України
1. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
2. Оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;
3. Виплата зарплати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків;
За вказані вище правопорушення передбачено стягнення - 10 розмірів мінімальної зарплати, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення - 65 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 67 000 грн.), за повторне - 30 розмірів - 195 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 201 000 грн.)
4. Порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі;
Стягнення - 3 розміри мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення - 19 500 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 20 100 грн.).
Примітка: Щодо заборгованості з заробітної плати, згідно повідомлень Держпраці, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
5. Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці;
Стягнення - 2 розміри мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення - 13 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 13 400 грн.).
6. Недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, залученим до виконання військових обов'язків;
Стягнення - 4 розміри мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення - 26 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 26 800 грн.).
7. Недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні;
Стягнення - 3 розміри мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення - 19 500 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 20 100 грн.).
8. Недопущення до проведення перевірки, перешкоджання в її проведенні з питань неоформлених працівників, неповної зайнятості та неповної сплати ЄСВ і податків;
Стягнення - 16 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення - 104 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 107 200 грн.).
9. Порушення інших вимог трудового законодавства, крім перелічених вище.
Стягнення - 1 розмір мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення - 6500 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 6700 грн.), за повторне - 2 розміри - 13 000 грн. (з 01 жовтня 2022 року - 13 400 грн.).
Кримінальна відповідальність
За порушення законодавства про працю винні особи можуть бути притягнені і до кримінальної відповідальності. Зокрема, відповідальність за порушення трудового законодавства передбачено наступними статтями Кримінального кодексу України (надалі - «КК України»):
- ст. 172 КК України - установлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю;
- ст. 173 КК України - передбачено кримінальну відповідальність за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;
- ст. 175 КК України - передбачено відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.
Враховуючи різноманітність видів відповідальності за порушення трудового законодавства роботодавцям варто ґрунтовно задуматися перед тим, як вдаватись до відповідних кроків щодо працівника, адже економічні ризики від таких дій є значними.
Головний державний інспектор
Управліня інспекційної діяльності у
Чернівецькій області Моргоч В.І.
