#історії_війни
Старший солдат Микола, на псевдо «Голова», родом з Чернівців, хлопцю лише 22 роки. До війни він перебував у національному корпусі та працював лаборантом на бетонному заводі «Кубометр». Почувши про повномасштабне вторгнення рф разом із друзями вступив до лав 107 обр ТрО ЗСУ.
«Пам’ятаю свій перший вихід на позицію, було страшно, ніч, поле, сяйво на небі, вогонь, звуки вибухів та, як не дивно, в цьому я побачив і дещо естетичне», - пригадує воїн.
«Зараз наш батальйон приданий 66 механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. З початку жовтня на нашому напрямку розпочалися активні штурмові дії противника. Ми тримаємо оборону, хоча це — складно. У ворога багато снарядів та живої сили. Вони не жаліють своїх, відправляють на штурми, активно працюють, а ми цьому всьому активно протидіємо. Нещодавно за допомогою дрону закинув подаруночок прямісінько в люк БТРа противника, після чого він разом з екіпажем відправився штурмувати лаштунки Кобзона, а в слід за ним я і квадроцикл повний БК направив за тим же напрямком», - розповідає Микола.
«Це була досить ювелірна робота та мотиваційна», - з усмішкою на обличчі додає побратим на псевдо «Дракон».
«Ми цілодобово боремося за наше майбутнє і хочеться, щоб люди не забували, що війна триває. Нам потрібна допомога, підтримка. Маючи нагоду, хочу звернутися до буковинців із закликом не забувати, що у країні війна, ворог жорстокий, безжальний та потужний, якщо ми не будемо разом працювати на Перемогу, то не виключений варіант, що всі жахіття, які відбуваються тут, можуть прийти на Буковину», – наголосив військовослужбовець.
Пишаємося нашими воїнами та дякуємо за їх важку роботу! Слава Україні!
107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
