Незабутні: Буковина пам'ятає
ІГОР ПОТЕРЕЙКО
Приємний, усміхнений, життєрадісний. Він завжди допомагав та підтримував добрим словом. Любив життя й з гумором зустрічав різноманітні негаразди. Ігор Потерейко виріс біля Дністра, його захоплювала риболовля. Однак у побут чоловіка та його родини увірвалася війна. Як справжній патріот і захисник, він не міг залишитися осторонь.
Народився Ігор Миколайович Потерейко 22 серпня 1979 року в селі Мошанець нині Кельменецької громади. Тут закінчив школу. Навчався в Кельменецькому професійно-технічному училищі, здобув фах тракториста-машиніста. Строкову службу проходив у прикордонних військах. Був старшим сином у сім’ї, тому став опорою та підтримкою матері після смерті батька.
Працював на будівництві у різних містах України і за кордоном. Після повернення додому уклав контракт – знову став прикордонником. Уперше на війну потрапив 2015 року – брав участь у АТО, був нагороджений відзнакою Президента України. Твердо був переконаний, що мусить боронити своїх дітей.
Знову взяти до рук зброю в березні 2022 року Ігоря Потерейка змусило повномасштабне вторгнення. Проходив службу у військовій частині А 3281, був матросом-навідником у морській піхоті.
Довгий час не виходив на зв'язок. «Ваш син загинув при виконанні бойових завдань, пов’язаних з захистом Батьківщини в селі Білогірка Херсонської області 15 вересня 2022 року», – таку гірку звістку отримала мати захисника.
Односельці пригадують, що Ігор Потерейко був привітною та вихованою людиною, надійним товаришем, завжди зустрічав людей із усмішкою.
«Там, де був наш Ігор, не було сумно нікому. Він умів знайти спільну мову із 8-річною племінницею, і з нашою бабусею, якій уже 89. Тому люди його дуже любили», – ділиться сестра Лілія.
Поховали Героя 3 жовтня 2022 року в рідному селі. У нього залишилися мати, двоє синів та племінники.
