Незабутні: Буковина пам'ятає
ІГОР ГОНЧАР
Він ніколи не пасував перед труднощами. Тож коли отримав повістку, без вагань став до лав захисників України, самовіддано та відважно давав відсіч російській навалі. Ігор Гончар завжди готовий був прийти на допомогу. За це його цінували і односельці, і бойові побратими. На жаль, 47-річний воїн загинув у нерівному бою з ворогом.
Народився Ігор Гончар 12 січня 1976 року в селі Перківці на Кельменеччині. Після закінчення середньої школи навчався у Чернівецькому професійно-технічному училищі №14, здобув спеціальність майстра з ремонту та обслуговування рефрижераторних вагонів. У 1994 році пішов служити до лав Збройних сил України. Після повернення з армії одружився. У родині підростали син та донька.
Багато років працював на фірмі «Рома». Колеги відгукувалися про нього як про дуже товариського, відповідального і безвідмовного, а односельчани поважали Ігоря за безпосередність та вмілі руки.
Після початку повномасштабного вторгнення Ігор Гончар пішов до війська. Був головним сержантом стрілецького взводу військової частини А 4856. Його людяність проявлялася на полі бою, бо постійно допомагав солдатам і порадою, і ділом, був відважним командиром, який навіть у найважчих ситуаціях залишався поряд із ними. Серед побратимів мав позивний «Вус».
Загинув сержант Ігор Гончар 4 вересня 2023 року поблизу міста Кремінна Луганської області. Поховали його в рідному селі. У воїна залишилися мати Лідія, дружина Інна, син Андрій, донька Діана та четверо онуків.
