Що таке гендерні стереотипи
Що таке гендерні стереотипи?
Гендерні стереотипи — це стійкі, стереотипні уявлення суспільства щодо того, якими мають, або, навпаки, не мають бути представники того або іншого гендеру — жінки та чоловіки.
Зазвичай гендерні стереотипи стосуються або зовнішності чоловік та жінок — тобто, зовнішніх проявів фемінності чи маскулінності, або розподілення гендерних ролей у суспільстві.
А що таке гендерні ролі?
Гендерні ролі — це моделі очікуваної поведінки жінок та чоловіків у соціумі відповідно до тих соціокультурних умов, у яких вони живуть. Тобто це риси, які вважають більш характерними чи то для чоловіків, чи то для жінок.
Так, наприклад, стереотипним є уявлення про те, що жінки мають бути ніжними та тендітними, а чоловіки — сильними та не повинні публічно проявляти емоції, плакати тощо.
Можна ще кілька прикладів?
Найяскравіший приклад — це розділення чоловічих та жіночий ролей за принципом “берегиня” та “мисливець”. На основі цього формуються уявлення про розподіл сімейних обов’язків: нібито головний обов’язок жінки — народжувати дітей та організовувати побут, а чоловік, в свою чергу, має забезпечувати родину грошима, їжею.
Подібні уявлення закладаються ще з дитинства через виховання батьків, ігри та дозвілля: загальноприйнятою вважається думка про те, що дівчатка змалечку повинні гратися ляльками, а хлопчики — машинками.
Є також і окрема категорія стереотипів, які стосуються зовнішніх проявів “чоловічності” або “жіночності”. Це, наприклад, уявлення про те, що дівчата мають любити рожевий колір та носять одяг із блискітками або бантами, в той час як хлопчиків традиційно вдягають у сині, блакитні кольори стриманих фасонів.
Чи бувають інші рольові моделі, які теж є стереотипними?
До прикладу, є кілька стереотипних рольових моделей для жінок, як-от: мати, коханка-спокусниця, кар’єристка — “залізна леді”, жінка-прикраса. В залежності від того, до якої категорії належить жінка, формуються певні очікування по відношенню до неї.
Від кар’єристки, приміром, часто очікують, що вона має “сталевий” характер, звикла все робити сама і не просить про допомогу та часто жертвує особистим життям заради роботи. “Жінки-прикраси”, які можуть витрачати великі ресурси на досягнення “ідеальної зовнішності”, нерідко сприймаються як “недалекі”, такі, що мають слабкий інтелект тощо.
Подібні стереотипи існують і щодо чоловіків. Один із найпопулярніших російською звучить як: “Сила есть — ума не надо”. Мається на увазі, буцімто сильний чоловік із яскраво вираженою маскулінністю — наприклад, боксер або “качок” зі спортзалу — часто є недостатньо розвиненим інтелектуально.
Що є причиною виникнення таких стереотипів?
Часто причиною є застарілі уявлення про світ: люди формують свої уявлення про ті чи інші речі, спираючись на знання, які отримали від представників старших поколінь. Проте світ змінюється і, цілком можливо, що те, що було актуально кілька десятиріч тому, вже не є актуальним зараз.
Так, скажімо, колись штани вважалися суто чоловічим елементом одягу, який не могли носити жінки. Сьогодні цей елемент одягу більше не є “суто чоловічим” варіантом. Так само за сто років суттєво еволюціонував і жіночий купальний костюм: напочатку ХХ сторіччя австралійську акторку і плавчиню Анетт Келлерман арештували за те, що вона дозволила собі вийти на публіку в купальному костюмі з оголеними руками і ногами — до цього жінки могли купатися у сукнях із довгими рукавами. Проте тодішні поняття “норми” та “моралі” явно є застарілими для сьогодення.
Ці уявлення про “чоловіче” та “жіноче” відрізняються також і в залежності від географічних та соціокультурних особливостей суспільства. Тобто, в основі гендерних стереотипів можуть лежати певні народні вірування, традиційні для того чи іншого регіону уявлення про світ тощо. Умовно кажучи, уявлення корінних народів Африки про “жіночність” та “красу” можуть відрізнятися від європейських уявлень про ті ж самі речі.
І як боротися з гендерними стереотипами?
Найліпший спосіб подолати будь-які стереотипи — продемонструвати зворотнє на конкретних прикладах. Показати, що жінки так само можуть бути сильними та утримувати родину, а чоловіки — йти у декретну відпустку по догляду за дітьми замість своїх дружин. Демонструвати це можна на будь-якому рівні: як на рівні розмов на кухні з друзями, так і через публічні заходи та інформаційні кампанії.
Досить поширений спосіб тиражування гендерних стереотипів у масмедійному просторі — це реклама. Для привернення уваги аудиторії бренди часто використовують стереотипні зображення чоловіків та жінок. Проте у багатьох країнах світу з такою рекламою вже боряться на законодавчому рівні — шляхом заборони.
Так, наприклад, у 2019 році у Британії вперше заборонили рекламу через гендерні стереотипи в ній. Йдеться про рекламні відеоролики американської компанії Mondelez та німецького автовиробника Volkswagen. Глядачі збурилися через те, як розподіляють у цій рекламі соціальні чоловіків та жінок. У одній рекламі жінці відведена пасивна роль матері з візочком, у той час як чоловіки займаються спортом та підкорюють космос. У іншому ролику чоловіків представляють як поганих батьків, які не спроможні доглянути за немовлятами.
В Україні теж можна боротися із сексистською рекламою за допомогою закону. Зокрема, Закону Про рекламу. У липні 2019 року, скажімо, через це оштрафували мережу магазинів Цитрус — судовий позов подала організація із захисту прав жінок Гармонія Рівних. Суд цей позов задовільнив, зобов’язавши Цитрус сплатити штраф у 6,8 тис грн.