27 листопада українці вшановують 160-річчя від дня народження найвідомішої української письменниці, громадської діячки та важливої постаті раннього модернізму в українській літературі – Ольги Юліанівни Кобилянської
27 листопада 1863 р. в Південній Буковині (нині – Румунія) народилася Ольга КОБИЛЯНСЬКА, українська письменниця-модерністка
У 1894 р. Кобилянська стала однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», бере участь у виданні альманаху «Наша доля»; стає головою таємного товариства «Кружок українських дівчат», пише нариси, статті, друкується у журналі «Народ». У віці 35 років її ім’я було вже добре відоме в Європі та Буковині, хоч вона й жила на краю Австро-Угорської імперії. У 1901 р. письменниця публікує роман «Земля» – перлину української та світової літератури. (Згодом твір було екранізовано). У 1903 р. .Кобилянська застудилася, хвороба дала ускладнення – її частково було паралізовано, але письменниця не полишала літературної діяльності.
У 1927 р. радянський уряд з пропагандистською метою призначив прославленій, але хворій українській письменниці, що жила в Румунії, персональну пенсію – її прийняли до Спілки письменників СРСР й почали друкувати її твори. 22 листопада 1940 р. відбулося урочисте засідання на честь 55-річчя творчої діяльності Кобилянської. Вона була нагороджена грамотою Президії Верховної Ради УРСР, а в Києві було видано двотомник її творів. Одночасно з цим відомі слова Ольги Кобилянської: «Якось проживемо, тільки б більшовики не прийшли». У ці роки вона поступово відходить від активної літературної творчості.
З початком Другої світової війни паралізована Кобилянська не мала можливості евакуюватися з Чернівців, і вона свідомо почала виступала в ЗМІ зі статтями проти агресії Німеччини і з засудженням дій нацистів. У її квартирі гестапівці провели обшук, у результаті якого більшість рукописів письменниці було вилучено, багато з них зникло і не знайдено досі. У 1941 р. румунська воєнна жандармерія встановила нагляд за Кобилянською, готуючи судову розправу над нею. Але судовий процес провести не змогли – 21 березня 1942 р. . Кобилянська померла. Її поховали на Чернівецькому кладовищі. Окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та виголошувати промови над могилою письменниці.
